Неділя, 19.11.2017, 10:15
Економічний факультет Київського Аграрного Університету
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Головна » Статті » Технології » технологія переробки та зберігання продукції рослинництва

Визначення зараженості зерна комірними шкідниками і пошкодженості клопом-черепашкою
Визначення зараженості зерна комірними  шкідниками і пошкодженості клопом-черепашкою.

Зараженість шкідниками партій будь-якого зерна, незалежно від  їх цільового призначення, стандартами не допускається.
Як і показники свіжості, її визначають у першу чергу. У разі виявлення у зраз- ку  зерна  хоча б  одного живого  шкідника хлібних  запасів (крім кліщів), партія до приймання не допускається.
При зараженості кліщем  1 і 2-го ступенів зерно приймається із знижкою ціни на 0,5 %.  Пошкоджуючи та засмічуючи зерно продуктами своєї життєдіяль ності,  комірні шкідники  знижують його якість  і стійкість при  зберіганні. 
Найбільш розповсюджені такі шкідники, як комірний  і рисовий  довгоносики,  хлібний  точильник,  хрущаки,  борошноїди,  молі,  кліщі.  Великої  шкоди  завдають  комірні  довгоносики.  Розвиток  їх  від  яйця до дорослої особини відбувається всередині зернини. Оптимальними для життєдіяльності  комірного  довгоносика є температура  21 – 25 °С і вологість зерна 15 – 16 %. З моменту відкладання яєць  до  появи  жука  минає 16 днів.  Зниження  температури  до 12  °С  стримує розвиток  шкідника. При температурі,  нижчій  за 13 °С  та  вищій  за 35 °С,  жуки не відкладають яєць. У  зерні вологістю 10 –  11 % довгоносики не розвиваються.  Гине  комірний  довгоносик  під  дією прямих сонячних променів, не терпить запаху скипидару, наф- таліну, часнику, конопель, а також повітряних протягів. Жуки охоче живуть у теплих ділянках зернового насипу. Під водою вони залишаються  живими протягом 10 – 12 діб,  без їжі можуть  існувати  досить довго.
Комірний довгоносик пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь,  меншою  мірою — овес,  кукурудзу  в  качанах,  макарони.  Не  пошкоджує зерно проса, насіння олійних та деяких інших культур. 
Рисовий довгоносик невеликий за розміром (до 3,5 мм). Відрізняється від комірного тим, що літає. Має також приховану форму зараженості.  Більш  плодючий і  теплолюбний,  ніж  комірний.  Температуру мінус 5 °С витримує до 5 днів. Цілорічно може жити в рослинних рештках у полі й заражати зерно врожаю як на корені, так і  в коморах. 
Кукурудзяний  довгоносик  за  кольором  схожий  на  рисовий,  але  значно  більший,  літає.  Щодо  дії  на  нього  низьких температур займає  середнє  положення  між  рисовим  і  комірним  довгоносиком.  Пошкоджує зерно кукурудзи, пшениці, жита та ячменю, робить його  непридатним для харчових і посівних цілей. 
Кліщі,  розмножуючись  у  зерні,  часто  спричинюють  його  зігрівання, знижують схожість, виїдаючи зародок. Розвиваються при вологості продукту  не  менш як 12 %, найбільш  сприятлива для них  вологість 15 – 16 % і вище. Бите зерно пошкоджують сильніше. Можуть розвиватися як у полі, так і в зерносховищах. На багато видів  кліщів згубно діють інфрачервоні промені сонячного спектра. Кліщі  швидше гинуть від сонця, ніж від високих температур іншого джерела теплоти. Струм високої частоти та іонізуюче випромінювання  вбивають кліщів у всі фази їх розвитку. 
Горохова  зернівка ( брухус)  пошкоджує  насіння  гороху.  Після  утворення бобів самки відкладають на їх поверхні яйця, а личинки, що з них  виходять, угризаються  в м’якуш боба. В міру росту горошини вхід личинки в неї поступово заростає. Спочатку личинка перетворюється на лялечку, а потім — на дорослого жука. Найсприят- ливішою для розвитку брухуса є температура 25 °С. При температурі зберігання гороху, нижчій за 10 – 12 °С, жуки впадають у спляч- ку до  весни.  При  вищих  температурах  вони  виповзають  з  гороху.  Пошкоджені горошини втрачають посівні та харчові якості. 

Відбір  проб.  Зерно  перевіряють на наявність  шкідників перед  засипанням у сховище, а також під час зберігання. В коморах (крім  комор з похилою підлогою) та на майданчиках беруть локальні проби і формують із них середню пробу з кожного шару насипу зерна.  При висоті насипу 1,5 м локальні проби відбирають з трьох шарів  (верхнього, середнього, нижнього), а при висоті, меншій за 1,5 м, —  з двох (верхнього і нижнього).  В  елеваторах  при  повному  завантаженні  силосів  проби  беруть  складським щупом з верхнього шару з кожного силосу (на глибині  10 см) і середнього — з доступної глибини. З нижніх шарів зерна в  силосах,  а також частково заповнених силосів проби відбирають із  потоку зерна, яке перемішують. Беруть проби і в місцях можливого  скупчення шкідників (у найвищих, найбільш зволожених і запилених місцях насипу і там, де шар зерна більше прогрівається, — біля  стовпів, колон і стін). Клубки зерна, обплетені гусеницями метеликів,  вибирають руками і приєднують до середньої проби. Відібрані  проби вміщують у тару, яка щільно закривається. При пошаровому  взятті проб аналізують середню пробу, взяту з кожного шару.   Визначення явної форми зараженості зерна комахами та  кліщами. Зараженість визначають за пробою, в якій виявлено найбільшу  кількість  шкідників. 
В  об’єднаній  пробі  зерна  злакових  і  круп’яних  культур  визначають  зараженість  за  такою  методикою:  пробу зважують, просівають крізь сито з отворами  діаметром 2,5 і  1,5 мм вручну впродовж 2 хв при 120 колових рухах за хвилину або  механічним способом протягом 1 хв при 150 колових рухах за хвилину на приладі ПВЗ (рис. 5, а). Якщо температура зерна нижча за  5 °С, схід і прохід крізь сито підігрівають при температурі 25 – 30 °С  протягом 10 – 20 хв, щоб активізувати комах, які заклякли. Схід із  сита з отворами діаметром 2,5 мм вміщують на біле скло розбірної  дошки, розрівнюють тонким шаром і розбирають вручну за допомогою шпателя,  виявляючи великих  за  розміром  шкідників (мавританської кузьки,  великого  борошнистого та смоляно-бурого  хрущаків, облудника-злодія та ін.). 
Прохід крізь сито з отворами діаметром 2,5 мм вміщують на біле  скло розбірної дошки для підрахунку живих комах (комірних довгоносиків), а прохід крізь сито з отворами діаметром 1,5 мм розсипають тонким шаром на чорному склі і розглядають під лупою, підраховуючи кількість наявних кліщів. Якщо є прилад ПООК-1, прохід вміщують на його чорне сегментоване дно (нижню частину приладу) і підраховують кількість кліщів. Мертвих  кліщів вва- жають  смітною  домішкою  і  при  визначенні  зараженості  зерна  не  враховують. Кількість виявлених  живих шкідників  перераховують  на 1 кг зерна для встановлення ступеня його зараженості.
Визначаючи зараженість кукурудзи в качанах, кожний десятий  качан  об’єднаної проби  старанно розглядають крізь лупу.  Для виявлення кліщів беруть 10 качанів, злегка постукуючи ними попарно  над чорним склом, а потім оглядають поверхню скла за допомогою  лупи. При виявленні комах і кліщів визначають їх кількість.  Визначення зараженості зерна злакових і круп’яних культур  шкідниками  у  прихованій  формі.  Застосовують  два  методи — розколювання зерна та забарвлення «пробочок» (закриті отвори  після відкладання  яєць). При розколюванні із середньої  проби беруть наважку масою близько 50 г. З  неї  довільно відбирають 50  цілих зерен і розколюють їх кінчиком скальпеля вздовж борозенки.  Розколоті зерна оглядають крізь лупу і підраховують живих комах у  різних стадіях їхнього розвитку.  Методом  забарвлення « пробочок»  аналізують  наважку  масою  близько 50 г із середньої проби. З наважки відбирають довільно 250  цілих зерен, уміщують їх у сітку, яку занурюють на 1 хв в чашку з  теплою водою (близько 30 °С). Коли зерно починає набухати, збільшується розмір «пробочок». Потім сітку із зерном переносять на 20 –  30 с у 1%-й свіжоприготовлений розчин калію перманганату (на 1 л  води 10 г KMnO 4 ).  При  цьому  в  темний  колір  забарвлюються  не  тільки «пробочки», а й поверхні зерен у місцях пошкодження. Надлишок  барвника  видаляють  з  поверхні  зерна  зануренням  сітки  у  холодну воду на 20 – 30 с. Зерно набуває нормального кольору, а в  заражених  зерен  залишається  темна  випукла « пробочка».  Його  швидко  розглядають  на  фільтрувальному  папері.  Підраховувати  заражені зерна починають негайно, не даючи їм підсохнути, щоб не  зникло забарвлення «пробочок».  Заражені зерна мають  круглі випуклі плями близько 0,5 мм в діаметрі з рівномірно забарвленими в  темний колір «пробочками», які залишила самка довгоносика після  відкладання  яєць.  Не  відносять  до  заражених  зерна  з  круглими  плямами й інтенсивно забарвленими краями та світлою серединою,  з плямами неправильної форми в місцях механічного пошкодження.  Заражені зерна розрізають і  підраховують  кількість живих личинок,  лялечок або  жуків  довгоносиків.

Визначення зараженості й пошкодженості зерна зернобобових  культур  зернівками  та  листокрутками.  Із  середнього  зразка  беруть наважку (гороху, квасолі, чини, нуту,  люпину  і  вики — 100 г, сочевиці й кормових бобів — 200 г), звільнену від смітної домішки, розсипають на гладенькій поверхні, ретельно оглядають і відбирають спочатку зерно з ознаками пошкодження, але без  шкідників. Ознаками пошкодження насіння листокруткою є виїдені  поверхні та заглиблення,  наповнені екскрементами,  що  обплетені  павутинням.  Потім відбирають зерно: гороху, квасолі, вики, сочевиці з наявністю порожнин із характерними округлими отворами діаметром 2 – 3 мм; у порожнині можуть бути лялечки чи личинки зернівок; з круглими «віконечками»  (льотковими отворами) у вигляді темнуватих плям; квасолі з помітними проколами діаметром 0,1 – 0,3 мм — вхідними отворами личинок зернівок, а також дуже з’їдене насіння, від  якого залишились лише оболонки, які при натискуванні легко руйнуються. В такому зерні може бути до 5 і більше личинок, лялечок  або  жуків квасолевої  зернівки. Іноді на  поверхні насіння  бувають  кладки  яєць  квасолевої  зернівки — видовжено-овальних,  білих,  блискучих, які добре видно на бобах з кольоровою оболонкою; кормових бобів з такими самими ознаками, як і в гороху, тільки  з більшою кількістю вхідних отворів (2 – 3 на одному).  Відібране  зерно  зважують,  визначають  його  масу  з  наявними  живими і мертвими шкідниками (личинками, лялечками, жуками).  Решту його обробляють 1%-м розчином йоду в калію йодиді для виявлення вхідних отворів личинок зернівок і проколів в оболонці, які  не були помічені візуально.  Для  приготування 1%-го  розчину  йоду  в калію йодиді  в мірну  колбу місткістю 500 см3 з добре притертою пробкою висипають 10 г  калію йодиду, розчиняють у невеликій кількості води і до одержаного розчину додають 5 г кристалічного йоду. Розчин збовтують до  повного  розчинення  йоду  і  доливають  колбу  водою  до  помітки  500 см3.  У приготовлений розчин занурюють сітку із зерном. Через 1 – 5 хв  її переносять у 0,5%-й розчин калію гідроксиду на 30 с, потім змивають луг водою протягом 15 – 20 с, зважують зерно і швидко оглядають. Після хімічної обробки вхідні отвори личинок, комах або місця проколів забарвлюються в чорний колір і стають помітними на  поверхні зерна у вигляді дрібних круглих чорних плям діаметром  1 – 2 мм. Таке зерно видаляють, визначають його масу з личинками, лялечками або жуками.

Визначення  пошкодженості  зерна  пшениці  клопом-черепашкою. Із наважки, взятої з маси зерна, яке залишилось після видалення смітної і зернової домішок, беруть дві наважки цілого  зерна по 10 г. З кожної виділяють пошкоджені зерна після огляду їх  з боку  борозенки і стінки. За зовнішнім виглядом розрізняють три  ознаки пошкодженості  клопом-черепашкою:
1) слід проколу на по- верхні зерна у вигляді темної крапки, навколо якої різко окреслена  світло-жовта пляма округлої або неправильної форми;
2) така сама  пляма на поверхні зерна, в межах якої видно вдавленість або змор- шки без сліду проколу;
3) така сама пляма на поверхні зерна в зародку без вдавленості або зморщок і слідів проколу. В усіх випадках  консистенція зерна під плямою крихка і борошниста.  Зерна пшениці з жовтими плямами не в зародку, без сліду проколу, вдавленості, зморшкуватості в  межах цих плям  не відносять  до пошкоджених клопом-черепашкою.
Між паралельними і контрольними визначеннями допускається  розбіжність у межах 0,5 % при вмісті до 5 % і 1 % — понад 5 % пошкоджених клопом-черепашкою зерен.  Результати  аналізу  записують у  документі про якість. Зокрема,  при наявності в зерні кліщів і довгоносиків зазначають ступінь зараженості; інших комах (хрущів, борошноїдів) — кількість особин в  1 кг зерна і вид шкідників; кліщів і комах у партіях кукурудзяних
Категорія: технологія переробки та зберігання продукції рослинництва | Додав: defaultNick (09.02.2010)
Переглядів: 8605 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1  
їзлшщошо

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Copyright MyCorp © 2017